ХТО НАСТУПНИЙ?

ЧИЇ РУКИ ЦІЛУВАТИ?

      Вже декілька тижнів жителі Миронівки мимоволі мимоволі кидають погляди на обідрані біг-борди і з нетерпінням чекають «партрета» нового «благодійника», що «зігріє своїм теплом» їх знедолені душі та заодно й харчів підкине.

      І він, хочу вас запевнити, скоро з’явиться. Святе місце пустим не буває. Які б нові щедроти не обіцяли довірливим людям, щоб запаморочити їх голови, не так важливо. Важливіше - в яку ціну оцінюють ці пройдисвіти честь, гідність та голос українського виборця? Адже ні в кого не викликає сумніву те, що мета, заради якої деякі «благодійники» стеляться перед тими, кого топтали роками, - отримати офіційний доступ до годівниці  Верховної Ради сьомого скликання.

      Тому не зайве було б нагадати окремі положення виборчого законодавства та Кримінального кодексу, який навіть Остап Бендер заповідав шанувати.

      Частиною 13 статті 74 закону «Про вибори народних депутатів України» заборонено проводити передвиборчу агітацію, що супроводжується «наданням виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей».

      Така «передвиборна агітація» є непрямим підкупом виборців.

      Єдиний виняток з цього правила – товари, які повинні обов’язково відповідати одночасно двом таким вимогам: містити візуальні зображення назви, символіки, прапора партії та їх вартість не повинна перевищувати три відсотки мінімального розміру заробітної плати (на сьогодні не перевищувати приблизно 33 гривень).

      Ті, хто вже одержував продуктові пайки, знають, що вони не відповідають жодній з наведених вимог.

      То скільки ж триватиме така зневага до Людей і Закону? Поживемо-побачимо.

      А поки що охочим підкуповувати радимо дослухатися до слів однієї з пісень «Братів Гадюкіних»: «А я си мою торбочку, а в ній на всякий случай лежить: сорок пачок «Верховини», мило, мийтки і майка, шапка, чоботи, фуфайка. І з начосом калісони…»

      Порада може знадобитись!

      Наш кор.

Холодний Яр - 2012

Ось де, люди, наша сила і слава і воля!

      Із квітня 1996 року патріотична громадськість вшановує в с. Крисельцях та Мельниках на Черкащині козаків і старшин полку гайдамаків Холодного Яру. Ця місцевість стала відомою завдяки роботі історичного клубу «Холодний Яр» під керівництвом письменника Романа Коваля, книгам «Холодний Яр» Юрія Горліса-Горського та «Чорний ворон» Василя Шкляра.

      Звитягу українських селян, які в 20-х роках минулого століття заснували свою республіку, мали свою владу, армію та тривалий час протистояли окупантам, вшановують кожного року все більше людей.

      «Холодний Яр» - це якийсь особливий осередок патріотизму, відданості, боротьби за свою землю, який ми, сучасники, повинні перейняти», - сказав на відкритті заходу лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок.

      29 квітня 2012 року в селі Соснівка Кіровоградської області було відкрито пам’ятник хліборобам, які загинули після жнивної пори 1920 року від шабель червоного ескадрону. Також відбулось покладання квітів до пам’ятника чорноліському отаманові Пилипові Хмарі.

      30 квітня в центрі села Мельники Черкаської області пройшли заходи з вшанування Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака, козаків та старшин полку гайдамаків та 15-ти тисячний мітинг. Неподалік від села відбулась реконструкція бою холодноярців з більшовиками. А поблизу Мотрониного монастиря, на берегах Гайдамацького ставу, проходило ритуальне освячення зброї та прапорів.

      Організатори стверджують, що Холодний Яр стає дійсно культовим місцем, яке притягує з кожним роком все більше шанувальників.

      28-30 квітня 2012 року в селі Медведівка Черкаської області проходив Всеукраїнський наметовий патріотичний табір ВО «Свобода» «Холодний ЯР – 2012». У заходах взяла участь делегація Миронівщини на чолі з головою місцевої організації О.Даниленком.

 А.Щербина, член ВО "Свобода"

Христос воскрес!!! Воскресне Україна!!!

Хай милосердям всіх освятить Бог!

Хай вас минають заздрощі й зневіри.

З Великоднем у серці без тривог!

Весну стрічайте в запашнім цвітінні.

Очистім душі, і двори й оселі.

З Великоднем! З Христовим Воскресінням!

Христос воскрес!!! Воскресне Україна!!!

     О.Даниленко,

      депутат Миронівської районної ради,

      голова районної організації ВО «Свобода»

РОЗМОВА О.ТЯГНИБОКА З МИРОНІВЧАНАМИ

«МИ УКРАЇНЦІ. МИ У СВОЇЙ, БОГОМ ДАНІЙ КРАЇНІ. ДАРУЙ НАМ, БОЖЕ, ЗВИТЯГУ, ЩОБ СТАТИ ТВОРЦЯМИ ВЕЛИКОЇ ДЕРЖАВИ!»

      

      22 березня Голова ВО «Свобода» Олег Тягнибок зустрівся з жителями та гостями м. Миронівки. Зокрема під час цієї зустрічі він сказав:

      «На жаль, владу в Україні узурпував «донєцкій» кримінально-олігархічний бандитський клан, якому дуже важливо зібрати у наступному парламенті конституційну більшість – понад 300 голосів. Зібрати – аби змінити Конституцію України і вже наступного президента вибирати не загальнонародно, а у слухняному кишеньковому парламенті.

      Партія регіонів вже усвідомила, що програє ці вибори учасникам Комітету опору диктатурі, через те й спостерігаємо масові спроби режиму розколоти Комітет. Заради перемоги опозиція має триматися разом. Вважаю, що ми маємо реальний шанс перемогти на парламентських виборах 2012 року».

      Про плани на майбутні парламентські вибори.

      «Свобода» здатна здобути і 10% підтримки голосів виборців у жовтні цього року. Схід нині голосує за націоналістів так, як раніше голосував Захід. Тобто поступово націоналістичні ідеї доходять до всіх регіонів України. Коли я був у Донецьку, свободівці розповіли, що ото щойно роздали тисячі примірників нашої газети, і я запитав, чи не було образ, вигуків обурення. Відповіли, що навпаки – брали охоче.

      Однозначно – націоналісти отримають значно вищу підтримку, беручи участь у виборах окремою колоною – цього, власне, й боїться влада. Окремо у всіх трьох опозиційних колон є всі шанси не тільки потрапити до Ради, але й здобути переконливу більшість. Також нині Комітет опору диктатурі узгоджує мажоритарних кандидатів по всій Україні, і в кожній області «Свобода» претендує щонайменше на одного «мажоритарника».

      Про законопроекти, з якими «Свобода» увійде до Верховної Ради.

      «Пакет ключових законопроектів уже чекає. Найперший з них – «Про імпічмент Президентові». Наступні: «Про стратегічні підприємства» (заборона приватизації і повернення у державну власність незаконно приватизованих); «Про захист української мови» замість чинного «Про мови в Українській РСР» (передусім – іспит з української мови для держслужбовців); «Податковий кодекс» («малі податки - для малого бізнесу, великі – для великого», податок на розкіш, скасування податку на україномовну продукцію тощо); «Про землю» (заборона торгівлі с-г землею). Звісно ж, - «Про люстрацію» та «Про заборону комуністичної ідеології» (без них «рух до Європи» - пусті балачки)».

      Про ставлення «Свободи» до цькування чинним режимом колишніх урядовців – Тимошенко, Луценка.

      «Ясно, що кримінальні цькування колишніх урядовців мають два очевидні мотиви. Перший – відволікти увагу від провалу «покращення» і «перевести стрілки» на попередників. Другий – «нагнути» парламентську опозицію і взяти її на «короткий повідок».

      Не думаю, що вдасться вчинити те ж саме до «Свободи». І не тільки тому, що економічних злочинів чи зловживань владою, попри все бажання, Тягнибоку не «пришиєш». Лідерські партії підточити просто – досить забрати лідерів. Сила ж «Свободи» - в іншому. В тисячах ідейних активістів. «Закрити» Тягнибока – значить хіба ще більше їх розізлити. Тому режим тут вдається до інших методів. Б’є по основі: по середній ланці, активістах. Але ми так просто не здамося».

      Лідер «Свободи» наголосив на тому, що по всій Україні влада чинить перешкоди його зустрічам із громадськістю: «Це є підтвердженням політичних репресій, підтвердженням того, що влада, представлена Партією регіонів, намагається боротися зі своїми опонентами».

      У Миронівці, як і в інших містах України, не обійшлося без «пригод»: два рази приходилося змінювати місце проведення заходу. Спочатку керівництво району відмовило у наданні зали для зустрічі із лідером «Свободи», а потім нашвидкуруч організувало свято дитячого малюнка на асфальті біля Палацу культури (зазвичай проводиться 1 червня, в день Міжнародного захисту дітей). Тож зустріч відбулася на Центральній площі міста.

      Підготував А.Щербина

позиція

«Кістка від влади»

      Передчуття неминучої поразки Партії регіонів на жовтневих виборах до парламенту спонукало Януковича згадати старий і перевірений прийом – рясні обіцянки-цяцянки. Президент пообіцяв усе, що міг пригадати, аби тільки порятувати чинний режим від краху. Тут і виплати вкладникам Ощадбанку, і численні соціальні виплати, які упродовж двох років в українців наполегливо відбирали, і скорочення черг на отримання житла і багато багато іншого… Перелік порожніх обіцянок від переляканої влади можна продовжити. Та виникає логічне запитання: звідки ж гроші на ці проекти, якщо не пропонується жодних реальних механізмів реформування економіки? Невже це кошти, що поступили до бюджету в результаті провадження злочинної Пенсійної реформи, яка відібрала в українців частину пенсій і примусила їх працювати ще більше? Чи може це ті кошти, що їх відібрали у чорнобильців, як і пільги у дітей війни та інших незахищених верств суспільства?

      Очевидно, що влада пропонує низку кроків, не підкріплених жодною конкретикою. Всі «ініціативи» виглядають, як «передвиборна кістка», кинута народові. Наслідки від цих подачок можуть бути непередбачуваними: або ріст інфляції, або поглиблення боргової ями, в яку заганяють наших дітей. А верховна влада, щоб відбілити себе, всі невдачі (у тому числі й недофінансування запланованих виплат) перекине на місцеву владу, яка й буде за все відповідати.

      Цікаво, скільки ще люди терпітимуть передвиборчий популізм, і скільки ще будуть купуватися на дешеві подачки?

     О.Даниленко,

      депутат Миронівської районної ради,

      голова районної організації ВО «Свобода»

      ПРО СОЦІАЛЬНІ ІНІЦІАТИВИ

 

      Знаєте, який найдешевший спосіб виграти вибори? Довести людей до краю бідності, а потім дати по 100 гривень. На соціальні ініціативи президента необхідно десь «відшукати» 25 млрд. гривень. Це в той час коли ми маємо дефіцит бюджету у розмірі 20 мільярдів гривень, дефіцит пенсійного фонду – 9 млрд. гривень та цьогорічні виплати по зовнішніх боргах, які мають скласти близько 60 млрд. грн.

      Оголошуючи про соціальні ініціативи, Янукович забув назвати джерела фінансування тих «ініціатив». У сучасних економічних умовах, коли економіка фактично дихає на ладан, дістати такі гроші можна лише двома способами: вчергове десь позичити, або надрукувати. Але нам не підходить жоден з цих варіантів, тому, що борги потрібно віддавати, а друкування грошової маси спровокує чергову хвилю інфляції.

      Але погляньмо на ще декілька важливих моментів, які чомусь замовчуються. Чому соціальні ініціативи в нашій державі завжди народжуються перед виборами? Що заважало президентові втілювати ініціативи на другий день після приходу на посаду? Крім того, давайте подивимося: кого буде стосуватися чергова хвиля «покращення»? Це, наприклад, новостворені соціальні працівники. Тобто це 15 тисяч осіб, які працюватимуть із малозахищеними верствами населення, будуть приходити до них додому, допомагатимуть. Хіба в такий спосіб влада думає про знедолених? Ні! Це, фактично, прийом на роботу 15 тисяч агітаторів за кошти державного бюджету. Тобто Партія регіонів, не витрачаючи власних грошей, за кошти платників податків фінансує свою ж виборчу компанію. І так з кожним пунктом тих ініціатив.

      Давайте копнемо глибше. Ми раді, що люди отримають якісь додаткові гроші. Хай це мізерні доплати, але все ж таки. Але що буде далі? Люди понесуть ці гроші в супермаркети, які на даний момент належать партійцям-регіоналам, заплатять за газ, який для них продають підконтрольні олігархи, оплатать приватним фірмам завищені ціни за комунальні послуги. Тобто ці гроші все одно повернуться до рук олігархів-регіоналів і будуть потім успішно виведені в офшор. Натомість народу залишаться невиплачені кредити, дірки в бюджеті та інфляція. Ось це і є ціна усім тим ініціативам.

      Для того щоб покращувати життя, гроші потрібно вкладати в економіку, у виробництво, піднімати підприємництво, а не брати в борг і робити виборчі компанії, спекулюючи сподіваннями людей.

      О.Осуховський

«ПОКРАЩЕННЯ ЖИТТЯ» А ДЕ Ж ОБІЦЯНІ «ПОДАТКОВІ КАНІКУЛИ»?

      У передвиборчій програмі тоді ще кандиата в президенти Януковича було чітко проголошено: податкові канікули для малого та середнього бізнесу протягом п’яти років. Люди, більшість з яких ще й досі купається обіцянками політиків, в це повірили. І хоча в народі кажуть, що обіцяного три роки ждуть, а пройшло лише два, ми з упевненістю можемо заявити – ЗАБУДЬТЕ! В новому Податковому кодексі про це ані слова. Зате іншого, що змушує дрібних підприємців платити все більше і більше, вистачає.

      Ще на початку президентської кар’єри Януковича підприємці сплачували за максимальною ставкою 200 гривень єдиного податку. Та вже минулого року більшість так званих «спрощенців» Миронівського району платили 86 гривень єдиного податку та в середньому 337 гривень пенсійного внеску. Загальна сума платежу, не враховуючи банківських операцій, становила 423 гривні.

      Нині, в зв’язку з прийняттям нового Податкового кодексу, що почав діяти з 1 січня 2012 року, підприємці, що належать до другої групи платників, мають платити 215 гривень єдиного податку та 372 гривні пенсійного внеску. Всього – 587 гривень. А це вже на 164 гривні більше, ніж минулого року. І ця цифра буде постійно рости. Відповідно й виникає запитання – а де ж «покращення життя» і розрекламовані податкові канікули, якщо сума платежів за два роки зросла майже в три рази?

      Багато запитань щодо поділу ФОПів на три групи платників єдиного податку залишається без відповіді. Для прикладу, до другої групи належать підприємці, які не використовують працю найманих працівників або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує десять осіб. Обсяг доходу цих підприємців не повинен перевищувати одного мільйона гривень. Фіксована ставка єдиного податку, що встановлюється міською та сільськими радами і залежить від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць, для другої групи – у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати. Що означає «не перевищує 1000000 гривень»? Адже це може бути будь-яка сума. Де індивідуальний підхід? Навіщо тоді підприємці подають квартальний та річний звіти? Хто з підприємців похвалиться тим, що в нього ставка податку 2%, тобто 20 гривень? Чи можна підприємця, який задекларував річний дохід в розмірі 60 тисяч гривень (не плутати з чистим прибутком) і займається роздрібною торгівлею книгами та іншою друкованою продукцією, ставити в однакові умови з тим, хто задекларував 950 000 гривень і здійснює продаж товарів широкого вжитку, особливо продуктів харчування? (Тут хоч і йдеться лише про другу групу платників податків, та це не означає, що в інших групах ситуація виглядає краще).

      Є багато запитань і до депутатів Миронівської міської та сільських рад: чи ви читали Податковий кодекс або хоча б той розділ, де йдеться про «спрощенців»? Чиї інтереси захищали, коли голосували за подані податковою службою ставки податків? Чи вносив хтось свої пропозиції? І т.д. Запитання, звичайно, риторичні, і їх багато, а відповідь на них одна і всім відома. Так уже у нас заведено – якщо центральна влада «забуває» свої обіцянки, то навіщо простим міським чи сільським депутатам перейматися долею якогось дрібного підприємця. Кого і як обираємо – таке й маємо.

      Підсумовуючи викладене, доходиш до невтішного висновку – податкового послаблення, не говорячи вже про податкові канікули, - найближчим часом не буде. А хотілося б. Та й для того, щоб зменшити економічний тиск держави на дрібне та середнє підприємництво, багато не треба. Потрібно лише запровадити прогресивну шкалу оподаткування за принципом: малий бізнес – малі податки, великий бізнес – великі податки. А ще – індивідуальний підхід до кожного підприємця. Цей принцип, в будь-якому разі, для кожної нормальної людини буде зрозумілим і, що найголовніше, справедливим.

      А.Щербина,

      член ВО «Свобода»

Не потурати злодійству!

                                      (http://www.kyiv.svoboda.org.ua/diyalnist/komentari/020420/)

      Місцеве самоврядування починається з того часу, коли місцева громада стає спроможною відкрито і самостійно забезпечувати і реалізовувати фактично всі питання своєї життєдіяльності. Без такої спроможності все перетворюється, м'яко кажучи, на звичайнісіньку бутафорію. І не тільки.

      Чи є в нашій державі сільські громади, які здатні самостійно забезпечувати і розвивати свою життєдіяльність? Є, але їх – одиниці. Варто задуматися: з понад дванадцяти тисяч суб’єктів господарювання самодостатніми можна вважати лише одиниці.

      Чи розуміють державні чиновники, що так не має бути? Відповідь на поставлене запитання дає реальний факт: пакет із п’яти законів про місцеве самоврядування вже шістнадцятий рік «гуляє» кабінетами парлам енту.

      Чи вдасться тепер змінити характер роботи місцевого самоврядування на краще? За нинішньої влади – ні.

      Розвиток подій останнього року свідчить про те, що олігархічна влада безкарно і спокійно нехтує Конституцією, зневажає свободами громадян, страхом змушує людей до послуху і покори. Ми спостерігаємо як розправляються з опозиційними лідерами, не даючи їм можливості брати участь у парламентських виборах. Проте, мало хто знає, що таке відбувається по всій вертикалі. Завдяки «сімейній» правоохоронній системі та «найсправедливішим» судам, одних ув’язнюють, інших нейтралізують підкупом, деякі самі безініціативні і неспроможні творити будь-який опір сваволі влади.

      Можна скільки завгодно говорити про активізацію громади, мобілізацію ресурсів для вирішення питань села, проблеми планування і т.д., та країна розвивається іншим курсом. В державі формується середовище наймитів та найманців, які виконувати будь-які накази згори, будь-які забаганки партії влади. А це означає, що місцеве самоврядування знищується ще в зародку, починаючи з організації місцевих виборів.

      Останні події з виборів міських голів Вишневого та Обухова засвідчили те, що до участі в них допускаються тільки представники Партії регіонів, у яких верховна влада і каральні органи, «грубі» гроші і підконтрольні засоби масової інформації. Якщо хтось «чужий» і проскочить, то на нього відразу фабрикують кримінальну справу. Як приклад кримінальна справа проти сільського голови села Ковалівка, який є членом ВО «Свобода». За підсумками таємного голосування жоден із 30 депутатів цієї сільської ради не висловив недовіри сільському голові. Та це для правосуддя не має ніякого значення, бо вказівка згори – закон.

      Очевидним стає той факт, що вибори сільських голів зазвичай зводяться до банального працевлаштування узгодженої з владою людини. І прихід на цю посаду чесної та творчої особистості майже ніяк не позначається на рівні життя громади.

      Ситуація все дальші віддаляється від цивілізованих стандартів. Місцеве самоврядування, сільські громади вимушені жити в умовах економічного банкрутства. А сільські голови, які знаходяться в підневільному становищі, вимушені, на превеликий жаль, роздавати пайки від так званих «благодійників», потураючи злодійству на державному рівні. Та ще спонукати людей за горезвісну гречку чи іншу подачку віддавати шахраям та пройдисвітам право розпоряджатися долею України та долею своїх дітей.

      Допитливі читачі поставлять запитання – що ж робити? НАЙВАЖЛИВІШЕ – НЕ ПОТУРАТИ ЗЛОДІЙСТВУ! МАЙБУТНЄ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД КОЖНОГО З НАС!

      А ще – уважно прочитати і обдумати вислів одного із громадських діячів:

«Жаль сліпців, які в погоні за миттєвим щастям втрачають майбутнє. У той же час особливо велика шана та повага всім, хто животіє за останні копійки, але не порушує моральні принципи та зберігає почуття відповідальності».

      О.Даниленко

      депутат Миронівської районної ради

      від ВО «Свобода»    

Розділ 1. Влада і суспільство. Докорінне очищення та справедливий лад.

- Забезпечити територіальним громадам право відкликати депутатів місцевих рад, суддів місцевих судів та право висловити недовіру голові виконавчого комітету, землевпоряднику і керівникові відділу внутрішніх справ шляхом референдуму.

      Із «Програми захисту українців» ВО «Свобода»