У передвиборчій програмі тоді ще кандиата в президенти Януковича було чітко проголошено: податкові канікули для малого та середнього бізнесу протягом п’яти років. Люди, більшість з яких ще й досі купається обіцянками політиків, в це повірили. І хоча в народі кажуть, що обіцяного три роки ждуть, а пройшло лише два, ми з упевненістю можемо заявити – ЗАБУДЬТЕ! В новому Податковому кодексі про це ані слова. Зате іншого, що змушує дрібних підприємців платити все більше і більше, вистачає. Ще на початку президентської кар’єри Януковича підприємці сплачували за максимальною ставкою 200 гривень єдиного податку. Та вже минулого року більшість так званих «спрощенців» Миронівського району платили 86 гривень єдиного податку та в середньому 337 гривень пенсійного внеску. Загальна сума платежу, не враховуючи банківських операцій, становила 423 гривні.
Нині, в зв’язку з прийняттям нового Податкового кодексу, що почав діяти з 1 січня 2012 року, підприємці, що належать до другої групи платників, мають платити 215 гривень єдиного податку та 372 гривні пенсійного внеску. Всього – 587 гривень. А це вже на 164 гривні більше, ніж минулого року. І ця цифра буде постійно рости. Відповідно й виникає запитання – а де ж «покращення життя» і розрекламовані податкові канікули, якщо сума платежів за два роки зросла майже в три рази?
Багато запитань щодо поділу ФОПів на три групи платників єдиного податку залишається без відповіді. Для прикладу, до другої групи належать підприємці, які не використовують працю найманих працівників або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує десять осіб. Обсяг доходу цих підприємців не повинен перевищувати одного мільйона гривень. Фіксована ставка єдиного податку, що встановлюється міською та сільськими радами і залежить від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць, для другої групи – у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати. Що означає «не перевищує 1000000 гривень»? Адже це може бути будь-яка сума. Де індивідуальний підхід? Навіщо тоді підприємці подають квартальний та річний звіти? Хто з підприємців похвалиться тим, що в нього ставка податку 2%, тобто 20 гривень? Чи можна підприємця, який задекларував річний дохід в розмірі 60 тисяч гривень (не плутати з чистим прибутком) і займається роздрібною торгівлею книгами та іншою друкованою продукцією, ставити в однакові умови з тим, хто задекларував 950 000 гривень і здійснює продаж товарів широкого вжитку, особливо продуктів харчування? (Тут хоч і йдеться лише про другу групу платників податків, та це не означає, що в інших групах ситуація виглядає краще).
Є багато запитань і до депутатів Миронівської міської та сільських рад: чи ви читали Податковий кодекс або хоча б той розділ, де йдеться про «спрощенців»? Чиї інтереси захищали, коли голосували за подані податковою службою ставки податків? Чи вносив хтось свої пропозиції? І т.д. Запитання, звичайно, риторичні, і їх багато, а відповідь на них одна і всім відома. Так уже у нас заведено – якщо центральна влада «забуває» свої обіцянки, то навіщо простим міським чи сільським депутатам перейматися долею якогось дрібного підприємця. Кого і як обираємо – таке й маємо.
Підсумовуючи викладене, доходиш до невтішного висновку – податкового послаблення, не говорячи вже про податкові канікули, - найближчим часом не буде. А хотілося б. Та й для того, щоб зменшити економічний тиск держави на дрібне та середнє підприємництво, багато не треба. Потрібно лише запровадити прогресивну шкалу оподаткування за принципом: малий бізнес – малі податки, великий бізнес – великі податки. А ще – індивідуальний підхід до кожного підприємця. Цей принцип, в будь-якому разі, для кожної нормальної людини буде зрозумілим і, що найголовніше, справедливим.
А.Щербина,
член ВО «Свобода»
