З А Х И С Т И    У К Р А Ї Н С Ь К У    М О В У

З В Е Р Н Е Н Н Я

ОПОЗИЦІЙНИХ СИЛ МИРОНІВЩИНИ ДО ЖИТЕЛІВ РАЙОНУ

      Україна як держава і український народ у небезпеці!

      Керівництво держави, де переважають сьогоднішні яничари, перевертні, для яких сама згадка про всяке національне є катастрофою, затіяли авантюру щодо знищення української мови, української історії, а в перспективі – знищення української державності та викорінення усього українського.

      Законопроект про впровадження двомовності в Україні є авантюрою і прагненням влади приховати свої власні помилки і прорахунки у внутрішній і зовнішній політиці, внести смуту та руїну в державі.

      Українська держава повинна мати єдину державну мову – українську. Якщо це комусь не подобається – світ відкритий.

      Запровадження другої державної мови – це злочин проти України, злочин проти нації.

      Це злочин проти історії і проти народу. Ми повинні захистити свою мову. А з нею і свою Українську державу і Український народ. Ми закликаємо Вас, шановні жителі Миронівщини, стати на захист української мови, української історії і культури.

      Вчора вони вкрали у нас владу, сьогодні вони вкрадуть у нас нашу мову, завтра – вони продадуть державу і розміняють її на свої привілеї. Не спіть, прокидайтеся!

      Україна кличе! Слава Україні!

Об’єднана опозиція “За Батьківщину»,

ВО «Свобода»

                    УКРАЇНСЬКИМ ЯНИЧАРАМ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

(ТА ЩЕ ДЕЯКИМ «НАРОДНИМ ДЕПУТАТАМ», ЯКІ «ЗА ШМАТ  ГНИЛОЇ КОВБАСИ» ГОТОВІ НЕ ТЕ ЩО РУКИ – ДУПИ КРЕМЛІВСЬКИМ ВОЖДЯМ ЦІЛУВАТИ)

Я б так хотів, щоб москалі прийшли

і наших яничарів научили

любить їх родіну… Щоб з них тягнули жили,

як з мого діда в 37-ім. Злим,

хижим поглядом обмацали дружин,

а потім згвалтували перед ними ж…

І щоб москалик з яничаром так здруживсь –

 все виніс з хати до останньої зернини.

І хату підпалив з його дітьми,

а москвофіла ще й заставив танцювати…

А буде нити, то щоб кров’ю вмив:

«Любі, бл…, родіну, хохол проклятий!»

Учи, москалику, учи, якщо за триста літ

не научились, не збагнули – хто ти…

Азійський варвар із гнилих боліт

хай знову вчить цю доморощену бидлоту.

А там, дивись, ватаги яничар

підуть у ніч, як ті страшні примари.

І заволають: Кари, кари, кари!

Героям слава! Хай живе Холодний Яр!

                                                      Л.Даценко

ВІКОПОМНЕ                              ГЕРОЯМ  СЛАВА!

      27 ТРАВНЯ ПРЕДСТАВНИКИ МИРОНІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВО «СВОБОДА» ВЗЯЛИ УЧАСТЬ В УРОЧИСТИХ ЗАХОДАХ, ПРИСВ’ЯЧЕНИХ 364-ІЙ РІЧНИЦІ ПЕРЕМОГИ У БИТВІ ПІД КОРСУНЕМ

      Гомоніла Україна,

      Довго гомоніла,

      Довго, довго кров степами

      Текла-червоніла.

      І день, і ніч гвалт, гармати;

      Сумно, страшно,

      А згадаєш –

      Серце усміхнеться.

                                 Т.Шевченко

      Є місця на землі, де час від часу йдуть бойовища. Вони ніби зачаровані і притягують людей позносити свої та чужі голови. Таким місцем в Україні є Корсунь. Ще за часів Козаччини тут відбулися чотири великих битви, які так чи інакше визначили долю наших предків і впливали на історію України.

      Першою відомою битвою є повстання корсунців проти шляхти 1605 року. Вони розбили поляків і кілька років не визнавали влади Речі Посполитої. Це дало поштовх до масового покозачення поспільства.

      Тут 4 квітня 1630 року Тарас Трясило розбив польських поневолювачів.

      Як став місяць серед неба,

      Ревнула гармата;

      Прокинулись ляшки-панки,

      Нікуди втікати!

      Прокинулись ляшки-панки,

      Та й не повставали:

      Зійшло сонці – ляшки-панки

      Покотом лежали

      А через сім років це зробив гетьман нереєстрових козаків Павло Бут (Павлюк) і корсуньці стали основною силою руху за права людності та волю краю.

      Найбойовитішою і, мабуть, таки неперевершеною за військовою майстерністю була битва 16 травня (за ст. ст.) 1648 року у Гороховій Долині коло Корсуня (тепер Виграїв). Основними полководцями в ній були Богдан Хмельницький із Суботова та Максим Кривоніс із Вільшаної. За чотири години добірне польське військо було розбите вщент: 500 чоловік вбито і дев’ять тисяч забрано в полон. Серед них 800 старшин різного рангу. Ця битва стала поворотною для долі України. Оскільки польські гетьмани й ознаки їхньої влади були захоплені козаками, вони обрали гетьманом України Богдана Хмельницького. Почалася розбудова держави, створено 16 полків (своєрідні області).

      Битва під Корсунем унікальна ще й тим, що втрати козаків були найменшими – 70 убитих і 95 поранених.

      27 травня в селі Виграїв проходили урочистості, присвячені цій вікопомній битві. Сюди прибули представники Міжнародної асоціації «Козацтво», Всеукраїнського об’єднання “Свобода» та духовенства. Від імені сучасного козацтва учасників заходу вітали почесний Верховний отаман, генерал козацтва України Конечний О.М., Головний отаман Черкаського краєвого козацького товариства ім. І.Золотаренка, генерал-полковник Милокост В.І. та його перший заступник, генерал-лейтенант Волков М.К. Вони подякували корсунським свободівцям за впорядкування та підтримання в належному стані цих історичних місць і вручили їм почесні грамоти.

      Після молебню, присвяченому пам’яті всіх, хто поклав життя у боротьбі за волю і відновлення державності в Україні, стараннями учасників зібрання було встановлено та освячено дубовий хрест на символічній козацькій могилі поряд із монументом Слави.

      І накінець, як водиться в українців – нащадків славних козаків, - куліш та патріотична пісня.

      Ідуть…Хтось душу продавать, хтось тіло…

      А ми йдемо в загін до Чучупак!

      Нехай хмеліють із столів чужинських пійлом –

      А нам бенкет влаштує Залізняк…

      І після третьої, яка – за Україну,

      Ми знаєм: сотні з нас у тих боях загинуть,

      Та ми залишимося на землі своїй.

                                       Л.Даценко

 Лист до редакції                               ВИБІР ПЕРЕД ВИБОРАМИ

                     ЗА КОГО? ВІРНІШЕ, ЗА ЩО?

      Є багато питань до нинішньої влади, яка була в опозиції, і чимало їх до опозиції, що була при владі.

      І ті й інші творять закони в напівпорожній сесійній залі, не піддають відкритій анафемі своїх «тушок», що заради власної наживи втрачають честь і совість, залишаючи народу повітряні обіцянки.

      Більшість, якщо не більше, йде в депутати лише для власного збагачення та збагачення своїх нащадків. При цьому отримують недоторканність, дармову квартиру в столиці та солідну пенсію (недарма дехто з цієї когорти наспівує гімн України … під акордеон Яна Табачніка).

      Фактично ми живемо в лохотроні державного масштабу, знаходячись в полоні своїх обранців, склад яких не на користь українців.

      Влада може законно узурпувати владу і законно робити що завгодно: опозиція може законно критикувати її, безсило скрегочучи зубами і чекаючи свого часу. Потім все повертається на круги своя. Різниця між ними – в обсягах діянь.

      І для тих, і для інших народ (вже електорат) існує тільки на період виборів. Потім його право підмінюється більшошкурним парламентом і всілякими судами. Як при тих, так і при інших виробництво перебуває в стагнації, разом дерибанять народну власність, разом в певній мірі маніпулюють свідомістю мас: представники обох сил переоформляють свій бізнес в офшорних зонах, що дозволяє їм, живучи в Україні, уникати податків, отримуючи надприбутки та використовуючи занадто дешеву працю своїх всебідніючих і поволі зникаючих співвітчизників.

      Жоден із екс-депутатів не здав державної квартири в Києві, так само, яв В.Ющенко не виїхав з президентської дачі в Конча-Заспі, чим надають моральну підтримку В.Януковичу впевнено почувати себе в Межигірському лігві.

      Особливо відзначилася нинішня влада, яка за два роки збільшила борг для нащадків втричі.

      ПАРЄ звернулась до українського уряду з вимогою заборонити держслужбовцям і депутатам займатися бізнесом та зобов’язати їх декларувати доходи і витрати родини (на що ПР через суд домагається визнати цю норму неконституційною?!)

      До соціальної програми Президента, уряд бачив вирішення проблем в жорсткому урізанні бюджетних витрат. Але чомусь, як при тих, так і при інших, відбувається збільшення асигнувань на ВР, кабмін, секретаріат Президента та силовиків, що їх обслуговують. Все проходить тихо, при явній корупції різних гілок влади. Для прикладу: в час дії постанови уряду про економію бюджетних коштів в парламентському гаражі з’явився новий автомобіль “Мерседес» за 200 тис. доларів… При потребі буде і гелікоптер з площадкою та інше.

      Поряд із економічною кабалою проходить і антиукраїнська диверсія. Жодна з влад нічого не зробила для утвердження української мови і на цій основі об’єднати суспільство. Особливо це відчувається зараз, коли будь-який держслужбовець може привселюдно висловити обурення на українську мову – офіційну, державну мову народу країни, в якій він живе. Ну де це таке можна почути? Навіть коли ми були в «єдіной і недєлімой» ніхто, повторюю, ніхто не наважувався відкрито знущатися з мови інших народів. То чи державні, з дозволу сказати, такі держслужбовці? Наша ж влада мовчить, молячись московському патріарху і вдивляючись та вчитуючись в зросійщені ЗМІ. Я не проти російської мови, але не за рахунок української. Це вже не по-братськи. Такі «обійми» на грані смерті. «Свобода слова» Кісільова, Шустера під музику м’яко та підступно утверджують недержавну мову. Запитаймо себе: чи ми вже такі тупоголові й забиті, що не зможемо знайти своїх гідних ведучих на подібні програми? Ні! Вони є! І навіть кращі! Але допоки сфера впливу на це буде у владновідповідальних україноненависників колєсніченків і табачників – чекати чогось іншого не приходиться.

      А скільки народних депутатів і високопосадовців приховано, але явно зневажають українство? Це все відбувається на фоні розширення російськомовних видань, шкіл, садочків… і аж до вишів… за рахунок україномовних. Фактично ми самі на своїй території вирощуємо українських яничарів. Сприяє цьому і відсутність відповідної графи в паспорті та подвійне громадянство. То чи залишиться українська національна свідомість, українська гордість в душах майбутніх поколінь? Сир, газ, Тузла, флот і т.д. – ніщо в порівнянні з тим, в яку прірву безпам’ятства нас штовхають! Чи скажуть своє слово РНБО, СБУ, НАН? Чи вони іншої орієнтації?

      Питань багато. Відповідь на них може дати лише народ. Як повернути йому владу?

      Покищо пропонується законодавчо закріпити:

      1.  По злободенних питаннях один раз на 5 років проводити референдум за ініціативою Президента або опозиції, на що уряд повинен передбачити кошти (приблизно на другий рік каденції глави держави).

      2. Повторне обрання (не призначення) будь-якого державного службовця – від сільського голови до Президента, включаючи депутатів всіх рівнів, проводити лише після пропущення одного терміну.

      3. Відношення до нацменшин в Україні повинно бути адекватним (наприклад: російськомовних шкіл, садочків, видань в Україні повинно бути стільки, скільки в Росії українських, в % відношенні до населення; витрати на підтримку інших громад такі, які є в країнах для підтримки тамтешніх українських громад, в % до ВВП і т. ін.). Це повинно стосуватись всіх сфер життя (телепрограми, театри, ЗМІ тощо).

      4. Кожен народний депутат і держслужбовець повинен утверджувати державну мову.

      5. Президент одночасно очолює уряд.

      Далі доповнять люди і час.

      Звертаюсь до всіх політичних сил: використайте ці ідеї! Якщо ж «ні», то доведеться думати про створення нової партії – партії, яка боролася б за реальне верховенство права народу.

      Питання регулювання інтересів – патріотизм, кількість нардепів, недоторканність, легітимність голосування, зарплата – депутати не вирішать. Це має зробити лише народ через референдум при підтримці опозиції або Українського Президента. Або обох разом.

      В.І.Доценко, пенсіонер.

      м. Миронівка 

ХТО НАСТУПНИЙ?

ЧИЇ РУКИ ЦІЛУВАТИ?

      Вже декілька тижнів жителі Миронівки мимоволі мимоволі кидають погляди на обідрані біг-борди і з нетерпінням чекають «партрета» нового «благодійника», що «зігріє своїм теплом» їх знедолені душі та заодно й харчів підкине.

      І він, хочу вас запевнити, скоро з’явиться. Святе місце пустим не буває. Які б нові щедроти не обіцяли довірливим людям, щоб запаморочити їх голови, не так важливо. Важливіше - в яку ціну оцінюють ці пройдисвіти честь, гідність та голос українського виборця? Адже ні в кого не викликає сумніву те, що мета, заради якої деякі «благодійники» стеляться перед тими, кого топтали роками, - отримати офіційний доступ до годівниці  Верховної Ради сьомого скликання.

      Тому не зайве було б нагадати окремі положення виборчого законодавства та Кримінального кодексу, який навіть Остап Бендер заповідав шанувати.

      Частиною 13 статті 74 закону «Про вибори народних депутатів України» заборонено проводити передвиборчу агітацію, що супроводжується «наданням виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей».

      Така «передвиборна агітація» є непрямим підкупом виборців.

      Єдиний виняток з цього правила – товари, які повинні обов’язково відповідати одночасно двом таким вимогам: містити візуальні зображення назви, символіки, прапора партії та їх вартість не повинна перевищувати три відсотки мінімального розміру заробітної плати (на сьогодні не перевищувати приблизно 33 гривень).

      Ті, хто вже одержував продуктові пайки, знають, що вони не відповідають жодній з наведених вимог.

      То скільки ж триватиме така зневага до Людей і Закону? Поживемо-побачимо.

      А поки що охочим підкуповувати радимо дослухатися до слів однієї з пісень «Братів Гадюкіних»: «А я си мою торбочку, а в ній на всякий случай лежить: сорок пачок «Верховини», мило, мийтки і майка, шапка, чоботи, фуфайка. І з начосом калісони…»

      Порада може знадобитись!

      Наш кор.