Карапишівський скарб http://uacoin.info/index.php?sid2=st1
Музейні колекції рясніють радянськими монетами, проте у скарбах вони осідають доволі рідко, що пояснюється більш-менш сталою грошовою системою держави закритого типу. Пропонуємо кілька прикладів цього явища.
Карапишівський скарб У 1950 р. до Центрального історичного музею України надійшов скарб, який півстоліття не викликав ні зацікавленості, ні сумнівів щодо його обліку та зберігання.
Проте, розпочатий у музеї наприкінці минулого XX століття процес ідентифікації та наукової паспортизації, змусив здійснити уточнення кількісного складу скарбу за первісними документами.
Несподівано було відкрито всю глибину історії унікальної знахідки. Скарб виявився неординарним не тільки візуально та за обставинами знахідки, а й за змістом, складом та непередбаченою його долею вже у стінах музею.
Наприкінці травня 1950 р. сільськогосподарські роботи були у розпалі. Господиня садиби у с. Карапиші Миронівського (колись -Старченківського) району на Київщині була чимало стривожена надзвичайною знахідкою.[1][1]. Сталінські роки були страшними і непевними. Спроба приховати будь-що - від колоска до факту біографії загрожувала жорстокою розправою. Тому й чекала ця знахідка приїзду аж із області представника органів влади.
Відряджений з Києва старший лейтенант управління держбезпеки Василь Романович Тесленко сумлінно склав на місці події Акт розслідування, що дивом потрапив до музейної документації: «Акт про здійснення розкопок старого засипаного льоху на садибі Віри Макарівни Димиденко, який до 1933 р. належав громадянину Виграненку Онуфрію Трофимовичу».
У документі слідчий не тільки розкрив подробиці історії знахідки, а й докладно представив вміст скарбу, розподіливши його на свій розсуд «чітко» на дві частини.
Виявилося, що у відділі нумізматики всі роки зберігається лише перша «срібна» частина знахідки, що відповідало першій частині Акту розслідування: «На глибині 1,5 метра у стіні льоху зі східного боку у лівому кутку було виявлено старе жерстяне відро, в якому зберігалися цінності зі срібла... на суму 794 рублі 76 коп.»;
Кількість монет було підтверджено Інвентарною книгою музею - 2594 одиниці. У наявності виявилося, правда, дещо більше - 2604 срібні монети.
Музейні колекції рясніють радянськими монетами, проте у скарбах вони осідають доволі рідко, що пояснюється більш-менш сталою грошовою системою держави закритого типу. Пропонуємо кілька прикладів цього явища.
Карапишівський скарб У 1950 р. до Центрального історичного музею України надійшов скарб, який півстоліття не викликав ні зацікавленості, ні сумнівів щодо його обліку та зберігання.
Проте, розпочатий у музеї наприкінці минулого XX століття процес ідентифікації та наукової паспортизації, змусив здійснити уточнення кількісного складу скарбу за первісними документами.
Несподівано було відкрито всю глибину історії унікальної знахідки. Скарб виявився неординарним не тільки візуально та за обставинами знахідки, а й за змістом, складом та непередбаченою його долею вже у стінах музею.
Наприкінці травня 1950 р. сільськогосподарські роботи були у розпалі. Господиня садиби у с. Карапиші Миронівського (колись -Старченківського) району на Київщині була чимало стривожена надзвичайною знахідкою.[1][1]. Сталінські роки були страшними і непевними. Спроба приховати будь-що - від колоска до факту біографії загрожувала жорстокою розправою. Тому й чекала ця знахідка приїзду аж із області представника органів влади.
Відряджений з Києва старший лейтенант управління держбезпеки Василь Романович Тесленко сумлінно склав на місці події Акт розслідування, що дивом потрапив до музейної документації: «Акт про здійснення розкопок старого засипаного льоху на садибі Віри Макарівни Димиденко, який до 1933 р. належав громадянину Виграненку Онуфрію Трофимовичу».
У документі слідчий не тільки розкрив подробиці історії знахідки, а й докладно представив вміст скарбу, розподіливши його на свій розсуд «чітко» на дві частини.
Виявилося, що у відділі нумізматики всі роки зберігається лише перша «срібна» частина знахідки, що відповідало першій частині Акту розслідування: «На глибині 1,5 метра у стіні льоху зі східного боку у лівому кутку було виявлено старе жерстяне відро, в якому зберігалися цінності зі срібла... на суму 794 рублі 76 коп.»;
Кількість монет було підтверджено Інвентарною книгою музею - 2594 одиниці. У наявності виявилося, правда, дещо більше - 2604 срібні монети.
Комментариев нет:
Отправить комментарий