3 мая 2011 г.

Ніколас Бурлак

Війна і мир Ніколаса Бурлака. До 65 – річчя закінчення Другої Світової війни
08/25/2010 автор: Лідія Корсун, Нью-Йорк. Спеціально для «Час і Події»
номер #2010-34

Передмова
Якщо Вам подобаються пригодницькі повісті, цей нарис про незвичайне життя Ніколаса Бурлака – для вас. Якщо ви не байдужі до мемуарів видатних людей, Ніколас Бурлак – ваш герой. Якщо віддаєте перевагу публіцистиці, сьогоднішня розповідь – про майстра цього жанру. Понад усе на світі захоплюєтесь літературою про справжню любов? Його автобіографічна книга “Любов і війна” – про неземне, поетичне кохання (M.J. Nikilas. Love and War. An American Volunteer in the Soviet Red Army. SweetBriar Design, Springfield MA, 2009).



Хочете познайомитися з моїм екстранеординарним героєм віч-на-віч? При бажанні це можливо.. Ніколас Бурлак (псевдо M. J. Nicholas) живе нині поруч, у Бостоні. Спілкується англійською, українською, російською мовами.
Ніколас Григорович Бурлак (Коваль) – американець українського походження, герой Другої світової війни, письменник, публіцист, театральний режисер, продюсер та постановник естрадних концертів, протягом 30 років автор та виконавець “Усних книг” (невидуманих новел), удостоєний звання “ Майстер художнього слова”, ось уже 86 років володар секрету того, як десятки разів уникнути тієї, яку зображують скелетом з косою. Стрункий, спортивний, з мужнім обличчям, сяючими голубими очима і могутнім, чітким, неквапливим голосом. Без мікрофону обійдеться в будь- якій аудиторії, бо голос, поставлений у свій час спеціалістами Київського театрального інституту, зберігся й нині.

Козацькому роду нема переводу

“ Запам’ятай, мій сину: запорізькі козаки ненавиділи російського царя. Вони були проти кріпацького права і виступали за свободу”
Григорій Бурлак

Екскурс в історію роду Ніколаса пояснює багато чого в особливостях характеру мого героя, людини справді героїчної.
Прадід його Павло Коваль народився в 1788 р. в районі сьогоднішньої Канівщини, в с. Карапиші за 100 км від Києва. Мав кохану дівчину Оксану, яка була кріпачкою пана Пельтінського. Він сам – вільний, з козацького роду, коваль за професією. Був сильним, красивим, найкращим вершником. Павло та Оксана вирішили одружитися. Знаючи панську звичку позбавляти невинності дівчат-кріпачок до весілля, Павло попередив пана, щоб той не смів чіпати його наречену. Пан проігнорував попередження, вдіяв, як звик. Оксана втопилася. А Павло слово стримав – покарав власноруч. Спалив до тла маєток і сам пішов в жандармерію. Отримав 25 років Сибіру. Відсидів всі 25. Повернувся. Женився на вдові, що мала прізвисько Туркеня. Можливо, й насправді в її жилах текла турецька кров?
В 1834 р. у них народився син Кирило. Кирило Павлович, дід Ніколаса. Коли Кирилові було 13 років, помер його батько, з того часу він взяв до рук родинну справу – ковальство. А в 16 років подався на заробітки в Таврійські степи, де найнявся на службу до поміщика, німецького барона Фальц-Фейна. Заробив грошей, повернувся на Київщину, купив землю, оженився. Мав дев’ятеро дітей. Середнім між ними був Сергій Кирилович Коваль, народжений у 1884 році. Батько Ніколаса.
* * *
Сергій Коваль отримав у спадок характер, силу, красу, здібності та гордість свого діда Павла. Мав біцепси та силу, як Іван Піддубний, був чемпіоном сільських змагань вершників. Юнаком найнявся конюхом до маєтку князя Трубецького в Бериславі. Одного разу став свідком, як управитель князя німець Шмідт жорстоко побив одного із своїх батраків. В його нагайку був вставлений стальний прут, щоб бити дошкульніше, до крові. Про жорстокість цього нелюда свідчить його винахід – “намордники”, в яких батраки збирали виноград, аби не могли нічого з’їсти. Тоді ж Сергій сказав йому: “ Якщо ти коли-небудь спробуєш так поводитись зі мною, то закінчиш життя в шпиталі”. Звичайно, Шмідт не звернув на це уваги і якось відшмагав спецнагайкою і його. Відповідь була негайною. Сергій дотримав слова, вислідив Шмідта вночі і “всипав” так, що той місяць одужував в херсонському шпиталі.
Ніхто з Ковалів не терпів наруги над своєю людською гідністю. І понад усе всі вони цінували волю.

Cвітлини з фотоархіву Ніколаса Бурлака
15 cерпня 2010 р., Нью-Йорк
читати далі http://www.chasipodii.net/article/7059/

Комментариев нет:

Отправить комментарий